Грають дві команди по 5 осіб на майданчику 28×15 м. На коротких сторонах майданчика укріплені на щитах на висоті 305 см «кошики» — металеві кільця діаметром 45 см з мотузяною сіткою без дна. Переможцем визнається команда, якій вдалось більше число разів закинути м'яч у «кошик» супротивників. Тривалість гри — чотири періоди по 10 хвилин, з двохвилинними перервами між першою та другою і третьою й четвертою чвертями, та великою перервою у 15 хвилин між другим та третім періодом. В Національній баскетбольній Асоціації гра триває 48 хвилин і розбивається на 4 чверті.
Перший чоловічий чемпіонат світу проведено в 1950-у році, а в 1953-му — жіночий. Зараз проводяться кожні чотири роки. Найпрестижніші змагання серед збірних команд країн — Олімпійські ігри, Чемпіонат світу з баскетболу, а серед клубних — чемпіонат НБА та в Європі — Євроліга УЛЕБ, Єврокубок та Кубок виклику ФІБА.
Історія сучасного баскетболу починається у грудні 1891 року, коли доктор Джеймс Нейсміт[3], викладач фізичного виховання у спортивній школі «Міжнародної Юнацької Християнської Асоціації» у Спрінгфілді (Массачусетс)[4], намагався зайняти свій клас рухомою грою у дощовитий день. Він старався придумати активну кімнатну гру, здатну підтримувати фізичну форму довгими зимами Нової Англії. Роглянувши варіанти гри для невеличкої спортивної зали, він упорядкував основні правила. Кошик з-під персиків був прикріплений на 3-метровій рейці. На відміну від сучасних баскетбольних кошиків, він мав дно, тому м'яч мусили виймати після кожного влучного кидка. Це виявилося незручним, тому дно незабаром було прибране[5].
